Sigma by Martin. Темна конячка в історії гітаробудування

Наприкінці 1960-х років спостерігалося значне зростання попиту на гітари в США. Компанія Martin фізично не могла збільшити обсяг американського виробництва, через необхідність витрати часу для витримки деревини твердих порід. Японські ж виробники, що наситили власний внутрішній ринок ще на початку 1960-х, мали великі запаси витриманої деревини.

Martin почали продавати гітари Sigma японського виробництва в січні 1970 року. Акустичні гітари Sigma, виготовлені в Японії з 1970 по 1979 рік, можна відрізнити за логотипом на грифі (схожим на сучасний), що складається зі слова “Sigma” та грецької літери сігма (Σ) над ним. Всередині корпусу інструментів цього періоду наявна паперова наклейка, де зазначений серійний номер та номер моделі. Ці ранні моделі майже завжди виготовлялись з високоякісної цільної деревини.

Ранні моделі кодуються за:

• Розміром (D – дредноут, GC – Grand Concert, С – класика, 000 – аудиторіум)
• Породою деревини використаної для задньої деки та обичайок (R – палісандр, M – червоне дерево, J – жакаранда, бразильський палісандр, B – бубінга, африканський палісандр, S – сапель)
• Класом якості (від 1 до 7, більша цифра означає вищий клас інструмента)

Тобто DR-7 (топова модель) – дредноут з палісандру вищого класу, DM-5 – дредноут з червоного дерева нижчого класу, і так далі. 

На ранніх моделях деколи зустрічаються нульові лади та бриджі з можливістю регулювання. Частою модифікацією для вінтажних гітар Sigma є закріплення у сталому положенні цих самих регульованих бриджів та заміна стокових пластикових поріжків на кістяні.

У 1980 році модельний ряд і позначення були змінені, почали використовуватись традиційні назви стилей Martin, наприклад: DM-18, DM-19, DR-28, DR-28H, DR-35, DR-41, DR-45. Але старі моделі Sigma продовжували випускати, хоч і з іншим логотипом (“SigmaGuitars / EST. 1970”), більш схожим на оригінальний логотип Martin.

Гітари Sigma, виготовлені між 1980 та 1984 роками в Японії, майже завжди мали цільний топ з ламінованою задньою декою та обичайками. Паперові наклейки були замінені на більш звичні для Martin випалені позначення на задньому брасі. У 1984 році виробництво було перенесено до Кореї, а в 1993-1994 роках – до Тайваню, де тривало до завершення історії компанії під крилом C.F. Martin & Co.

Загалом, якість гітар в Кореї знизилася до середнього або навіть нижчого рівня. Кілька моделей тайванських гітар (наприклад, DR-28) були напрочуд хорошими, але рідкісними. Всі гітари Sigma вироблені в 2000-x, окрім DR-41, мають клас якості 1, що означає, що нижчої якості бути не може, цікава чесність з боку Martin.

Найбажаніші вінтажні Sigma – майже будь-яка модель японського виробництва зі “старим логотипом”: DR-7 (репліка D-21), GCR-7 (репліка палісандрового 00-21), DM-5, класика CR-7, 12-струнна DR12-7. У першому каталозі Sigma (1970 рік) наявна навіть модель DJ-7, виготовлена з жакаранди або бразильського палісандру.

Наступні за рівнем попиту, DM-18, DM-19, DR-28, DR-28H, DR-35, DR-41 та DR-45 японського виробництва 1980-1984 років. Це чудові гітари, хоча й не завжди однаково хороші: DR-41 1981-1983 років – ламіновані, DR-41 1984 року – з масиву деревини. У цих ламінованих гітар Sigma шпон має високу якість, його часто важко відрізнити від цільної деревини за якістю звучання.

У 1980 році Martin випустили обмежену кількість ювілейних гітар Sigma (модель 10, червонодеревний дредноут, схожий на D-18) – дуже гучні та вражаючі інструменти.

У 1981-82 роках Martin випустили невелику кількість моделей з маркуванням “MartinSigma / USA” і літерою “N” в кінці назви моделі: DR-28N, DR-35N тощо. Вони були виготовлені на заводі Martin в Назареті, штат Пенсильванія. Якщо Martin робить репліку Martin на фабриці Martin з серійними номерами Martin, вибитими на блоці грифа, чи має слово “репліка” якесь значення? З’являється враження, ніби це просто перемарковані інструменти Shenandoah (в чорновому варіанті виготовлялись в Японії та відправлялись до Martin в Назарет США для завершення виробництва), досить хороші гітари.

Модель DR-7 також продовжували випускати в 1980-84 роках в Японії, до неї додались DR-9 і DR-11, виготовлені в дуже обмежених кількостях. Вони звучать приблизно так само добре, як середньостатистичний Martin D-28 того ж періоду (хоча це й не найкращий період для Martin).

Невеликими партіями в 1979-1981 роках випускались моделі Sigma з приставкою 52S, як от 52SDR-7. Цікаво, що вони були повністю зроблені з ламінованої деревини. Серія 52S продавалась під маркою професійних інструментів; вони мають чисте резонансне звучання (як у висококласних кленових Gibson), що добре поєднується з голосом і легко записується, без зайвого шуму. 

Серед іншого під наглядом Martin виготовлялись SG (Sigma Gibson) Series, репліки популярних акустичних гітар Gibson. Ці інструменти наявні в асортименті сучасного бренду Sigma і досі. Нам вдалось знайти скан-копію матеріалу де зображені та описані моделі SG-7 Dove і SG-5 Hummingbird.

Sigma by Martin рекламувались у численних матеріалах як інструменти, що забезпечать власникові гітару близьку до Martin за помірною ціною. Martin також стверджували, що всі їх інструменти Sigma проходили перевірку на фабриці в Назареті США перед відправкою до музичних магазинів. У різні часи на ці гітари поширювалась гарантія на 1 або 5 років, всі процеси обслуговування та оцінки здійснювались в США.

До асортименту також додаються “містичні” моделі акустичних гітар DR-14, DR-15, мандоліни, банджо та численні репліки різноманітних електрогітар. На жаль, значна кількість асортименту “старого” бренду Sigma залишається за завісою невідомого, інформація про них зазвичай обмежується короткими відгуками та історіями від музикантів і колекціонерів.

Нижче ми додали наявні в нас матеріали періоду 1970-2007, що стосуються бренду Sigma Guitars. З них можна скласти детальніше уявлення про розвиток та позиціонування модельного ряду.

*Існування цього матеріалу найбільшою мірою завдячується користувачу форумів та експерту з вінтажних гітар Sigma під ім’ям Sterling Webb.